Нова генетика ВРХ – для збільшення прибутку українських ферм. Інтерв’ю з директором компанії «Альта Дженетикс Україна» Петром Сохацьким та директором із розвитку Віталієм Костюченко

DN: Українська філія компанії була створена в червні 2016 року. Чому було прийнято рішення відкрити «Alta Genetics» в Україні?

Петро Сохацький: Alta Genetics – одна з найкращих генетичних компаній у світі, на сьогоднішній день вона представлена у 86 країнах. Ми щиро хотіли, аби передова генетика була доступною і для українських фермерів. Тому постійно шукали шляхи налагодження співпраці саме з цією компанією. Переговори з АД велися майже півроку, поки вони повірили в нас, а ми, в свою чергу, переконалися, що це саме та генетична компанія, яку ми шукали. І от у серпні 2016 відбулася презентація компанії в Києві, а вже всього за кілька місяців «Альта Дженетикс Україна» (далі – АДУ) швидко зайняла свою нішу серед генетики, представленої в Україні. Ми почали співпрацю з багатьма господарствами. Що більший вибір генетичного матеріалу – то краще для тваринників.

DN: Чим Ви займалися до цього? Чому вирішили працювати в «Alta Genetics»? Як прийшли в сільське господарство?

Петро Сохацький: Я закінчив с.-г. інститут, аспірантуру, докторантуру, працював у господарствах на посадах головного зоотехніка, заступника по тваринництву, директора. Часто відвідував господарства України, консультуючи їх щодо годівлі, технологій вирощування ВРХ. Працюючи у даному напрямку, я зрозумів, що без якісної генетики питання підвищення молочної продуктивності вирішуватись не може.  Якісна збалансована годівля  в господарствах не завжди підвищує продуктивність корів. Необхідно шукати інші підходи, а саме – підвищувати генетичний потенціал худоби.

Віталій Костюченко: Починаючи з 2006 року маю досвід роботи безпосередньо у виробництві (молочне скотарство) як в Україні, так і в Європі. Я завжди мав пристрасть до роботи з тваринами, зокрема, молочним  поголів’ям, тому із задоволенням погодився на пропозицію співпрацювати з лідером у світовій генетиці. Сьогодні сільське господарство в Україні – одна з основних потужних галузей, і я вбачаю в ньому великі перспективи як для країни, так і для себе. А ще коли працюєш із однодумцями, то отримуєш неймовірно велике задоволення від роботи.

DN: Що ви встигли зробити за півроку, які компанія представлена на українському ринку? Скільки проектів було реалізовано?

П.С.: Основним надбанням за цей період було зробити так, аби в нас  повірили клієнти. І нам це вдалося. З АДУ почали працювати більше 15 господарств. А нещодавно ми отримали статус племпідприємства. Всі бугаї, які використовуються АДУ, занесені в каталог за 2017 р. Крім того, ми постійно навчаємо спеціалістів, роз’яснюємо управлінцям, на які критерії варто звертати увагу при прийнятті стратегічних рішень щодо розвитку молочного бізнесу.Ми провели близько 10 тренінгів щодо відтворення і штучного осіменіння тварин. У цьому на багато допомагають американські фахівці Alta.

DN: Чи є в українських фермерів інтерес до генетики і до тих можливостей, які вона дає?

П.С.: Кожна ферма – це бізнес,  який має бути прибутковим.  Щоб молочний бізнес приносив дохід, крім високоякісної збалансованої годівлі та технології утримання потрібні корови, які здатні реалізувати в прибуток ці витрати, які несе фермер. Це корови з високим генетичним потенціалом. Більшість фермерів про це добре знають і працюють над покращанням стада, тому на сьогоднішній продуктивність їх корів на рівні європейських країн. Але є ще дуже багато господарств, де генетика на останньому місці. Хоча, наприклад, у США на сьогоднішній день молочну продуктивність корів підвищують лише за рахунок гарного менеджменту і генетики. Питання годівлі, утримання, технології давно вирішено.

DN: Які цікаві проекти зараз веде компанія? З ким ви співпрацюєте в Україні? Чи співпрацюєте з українськими університетами або дослідницькими центрами?

В.К.: Одним із найпотужніших проектів Alta Genetics є так званий «Альта Університет» (AltaU), – школа навчання для управлінців молочним бізнесом, який проходить 6 разів на рік в США. Подібне навчання із залученням міжнародних експертів ми плануємо розпочати і в Україні, з виїздами до США, Нідерландів.  Звичайно, ми співпрацюємо і з українськими державними установами та інститутами, Асоціацією виробників молока, Асоціацією тваринників України, Голштинською асоціацією. Нещодавно працювати над відкриттям школи з навчання техніків штучного осіменіння.

DN: Що ви плануєте зробити в 2017 році?

В.К. Допомогти українським господарствам отримати більше прибутку. Саме тому зараз міжнародні експерти, такі як Лорін Гремс, Денніс Деннесон консультують українські господарства в питаннях відтворення, утримання, якості молока, годівлі та управлінні фермою.

Тобто, ми прагнемо не просто продати генетичний матеріал, а надавати гарний консалтинг та брати безпосередню участь у підвищенні молочної продуктивності ферм разом із керівниками і спеціалістами господарств.  

Звичайно, хотілося б, щоб якомога більше представників з України відвідали міжнародний захід AltaShowCaseTour в штаті Мічіган (США), який буде у червні цього року. Це приблизно більше 300 учасників із 35 країн світу. І ми організовуємо цю можливість для наших партнерів: на власні очі побачити і  переконатися в тому, що генетика і консалтинг – це одне ціле, це прибутковий результат.

DN: Як Ви оцінюєте нинішній стан українського сільського господарства, і, зокрема, молочного тваринництва?

П.С.: Звичайно, найбільш прибутковою галуззю сільського господарства залишається рослинництво, адже це – швидкі гроші. У тваринництві ж, аби стати рентабельним, потрібні значні капіталовкладення, які можуть окупитися лише через певний тривалий час. Так, щоб отримати  корову, необхідно 3 роки щоденної праці і турботи, і лише після цього вона почне давати прибуток. Отож, аби займатися в даній галузі, треба мати велике бажання працювати з тваринами.

Але я гадаю, що зараз молочний бізнес цікавий для розвитку, якщо є чітке розуміння того, що інвестується, і що - отримаєш. Тим паче, що в нас дуже є родюча земля, працьовиті люди і непереборне бажання бути успішними.

DN: Чи достатньо в Україні спеціалістів-аграріїв?

В.К.: На мою думку, достатньо, ніколи не буде. Завжди з’являються спеціалісти з новими ідеями, іншим прогресивним баченням і бажанням рости та розвиватись. Саме через сучасні підходи та наш досвід хочемо підвищити рівень знань спеціалістів господарств партнерів.

DN: Що потрібно для того, аби українське молочне тваринництво розвивалося?

П.С.: Значні інвестиції та увага зі сторони уряду. Сьогодні дуже часто змінюється законодавча база. Ціну на молоко  формує ринок, але платіжна здатність населення не дає  змогу  купувати молоко на рівні фізіологічних потреб для людини. Різка зміна курсу долара, зміна ціни на молоко до 4-5 грн поставить молочно-товарні ферми на грань виживання. А таке може відбутися вже весною-літом.

DN: Чи потрібно українським тваринникам об'єднуватися в асоціації? Наскільки це може допомогти розвитку галузі?

В.К.: У розвинених країнах світу різноманітні профільні асоціації вже давно є рушійною силою у розвитку галузі. Вони допомагають упроваджувати нові технології, підвищувати ефективність виробництва і популяризувати галузь, відстоювати її інтереси у державних органах влади. В Україні також створено багато асоціацій, але лише кілька з них сьогодні реально працює. Хочу відзначити активну роботу в напрямку підтримки галузі Асоціації тваринників України, з якою ми співпрацюємо.

DN: Як ви оцінюєте розвиток української генетики? Чи є в Україні цікавий генетичний матеріал, породи ВРХ?

В.К.: Якщо повернутись років на 10 – 15 назад, то надій на корову за лактацію становив 5 – 7тис кг молока. І це було за рахунок вітчизняної генетики. Але якщо ми хочемо отримати більше, то я рекомендую, звичайно, використовувати північноамериканську генетику. Наприклад, я особисто відвідував господарства в Україні, де надій становить більше 10 – 11 тис. кг молока за лактацію, але, як правило, це результат імпортної генетики.

DN: Що ефективніше використовувати в розведенні ВРХ: генетичний матеріал чи реальних тварин?

В.К.: Питання досить цікаве. Якщо у фермера є можливість завезти тварин собі на ферму, це дуже добре. Але ж даний процес потребує неабияких інвестицій. Також  можна піти шляхом використання сучасного генетичного матеріалу в пайєтах або ж трансплантації ембріонів. Але, у будь-якому з випадків, потрібно мати чіткий генетичний план або ж стратегічну мету, що саме ми хочемо покращити у своєму стаді, та в який проміжок часу повинно реалізуватись задумане.

П.С.:Потрібно завозити як тварин, так і генетичний матеріал (ембріони, сперму). Але в державі має бути розроблений план селекційно-племінної роботи з породами,  тваринами. І якщо він навіть є, то під нього мають виділятись кошти. Це дасть можливість покращити генетичний потенціал порід, тварин.

DN: Як Ви вважаєте, які ферми необхідно будувати в Україні?

П.С.: Ферми мають бути різні: і великі комплекси, і маленькі господарства. Всі ферми мають право на життя. Головне - щоб вони були прибутковими.

DN: Останнім часом все більш поширеними стають «сімейні ферми». Що Ви думаєте про даний напрямок?

Це досить поширена практика в Європі. І я дуже радий тому, що вони створюються також в Україні. Можливо, завдяки цьому в нашій країні почне збільшуватися кількість худоби. А то статистика говорить, що з року в рік поголів’я тварин лише зменшується.