DN: Розкажіть, будь ласка, про історію створення ТОВ “Мена-Авангард”.
ОФ: За радянський час тут було створено три колективних господарства, три ферми. Перше КСП імені Сидоренка 1990-92 було реформовано в СК Авангард. З приходом інвестора ми створили ТОВ “Мена-Авангард”.
DN: Інвестор український, чи закордонний? Він впливає на прийняття рішень, чи бере лише фінансову участь?
ЛМ: Інвестор повністю український, загалом їх п’ять. Скажімо так, у одного інвестора 60%, у іншого - 30%, ну і ще в трьох все інше. Основних інвесторів двоє. Один з них працює в ТОВ “Мена-Авангард”, та безспосердньо бере участь в тому, що відбувається в виробництві, розвитку, а інший з інвесторів до цього часу, вніс кошти в профільне обслуговування. І він, в основному, займається управлінською діяльністю: звітами, намагається бути в курсі того, що відбувається, але сам неопосередковано ні на що не впливає і нами не керує. Ми з ним, звичайно, погоджуємо рішення. В кінці року затверджуємо структуру посівів на рік, в цьому приймають участь два співвласники, а інше - чисто управлінська звітність - скільки заробили, скільки витратили, фактично, планово, аналіз. Ну і де ми можемо розвиватися, а де треба трошки пригальмувати.
DN: Яка структура Вашого господарства і яку частку займає тваринництво? Ви розвиваєте і молочне й м’ясне тваринництво?
ЛМ: Скажімо так, в розрахунку прибутку на 2016 рік. це ⅓ тваринництво, ⅔ рослинництво.
М’ясними породами не займаємось. Минулого року ми прийняли концепцію розвивати молочне стадо. Збільшувати поголів’я за рахунок наших нетелів, телиць.
ОФ: Ми являємось племінним репродуктором з розведення української червоно-рябої молочної породи, голштинізацією займаємось з початку 90-х років. На сьогоднішній день кровність нашої породи складає 85-90% - це “червоний голштин”. З кожним поколінням йдемо до чистопородного “голштину”. Це виключно молочна порода, і тому наш напрямок це молочне тваринництво. Ми рухаємося в напрямку новітніх технологій у тваринництві, як в утриманні так і в годівлі тварин. Робимо реконструкцію приміщень, будуємо кормові столи. В планах переведення всіх тварин на цілорічну годівлю монокормом. Бички, що залишаються - лише побічний продукт.
ЛМ: Наших нетелей купували й інші виробники та залишались дуже задоволені нашою породою. В них трохи кращі фінансові можливості, трохи кращі раціони й вони доять трохи більше ніж ми. Але все попереду, бо ми знаємо яким є потенціал нашої породи і йдемо до цієї точки. Кількість витраченого і взятого має бути тотожною, точка безбитковості, ми рухаємось в повністю прорахованому напрямку.
DN: Ви виробляєте корми самостійно, чи використовуєте закупівельні?
ЛМ: Зерно, силос, солома - наше. Але для підвищення надою ми додаємо ще й покупні корми: макуху, премікси. Різні речі, якими треба підтримувати здоров’я теляти, для того, аби правильно розвивалось. Ну і щоб енергія була для корови. Тож тваринництво ми самі забезпечуємо цими кормами. У нас навіть є свій мінікомбікормовий цех, млин, за допомогою яких ми створюємо зерносуміші. Олег Федорович, як зоотехнік, складає раціони. Худобу розділено на групи, дійні/недійні, сухостій тощо. І всі ці фуражі потім доводяться до кормового столу. Минулого року ми робили реконструкцію ферми, там де встановлювали молокопровід, на першій фермі, зробили й кормові столи, забрали годівнички. В нас є міксер, який роздає ці корми. Також ми запустили нове приміщення, де влаштоване безприв’язне утримування, там також є кормовий стіл, тварини можуть вільно переміщуватися, й це корисно для здоров’я корови. Корова, яка прив’язана і корова, яка вільна - це дві різні корови, й віддача від них відповідна.
DN: Після того як змінили технологію на безприв’язну Ви майже одразу відчули ефект?
ОФ: Річ у тім, що зміна способу утримання корів на безприв’язь і впровадження доїльної зали відбулись одночасно. Тож не можна сказати, що тільки безприв’язь дала результат, чи тільки доїльна зала. Вони працюють в комплексі. Звичайно корови - це зовсім інші корови, вони стали спокійніші, в них менше стресу, почали мати набагато більший надій. Тож звичайно, безприв’язь в рази краще ніж прив’язь. Як і в відношенні до тварини, як продуктивності, так і меншої затратності. Тому що прив’язь - це постійні процеси прив’язування, відв’язування, це з/п працівників тощо.
ЛМ: Ми збільшили надої молока, скоротили штат, який мав обслуговувати це стадо, покращили раціон корів за рахунок кормового столу, ну й за рахунок міксеру, тож тепер мука перемелена і комбікормова група перемішана з силосом і корова це все з’їдає, а не так як раніше. В нас лишились працівники, які і в ночі, і в день через деякий час підгрібають корми. Корова веде себе зовсім по-іншому - хоче їсть, хоче йде спати. Ну й звичайно і надій молока з доїльного залу, що дає можливість видоїти корову, додоїти і, плюс, чистота, гігієна - все в комплексі додає результат.
DN: Ви використовуєте доїльну залу компанії ГЕА? Можете розказати які Ваші враження?
ОФ: Якби ми працювали до цього часу на якісь іншій доїльній залі, можливо ми б могли порівняти більш адекватно. Але оскільки в нас перша доїльна зала, інших не було, то враження лише позитивні. Найголовніше, що хотілось би виділити, це, мабуть, надійність. В нас не було жодних перебоїв з доїнням. Незважаючи на те, що доїльну залу ми закупили і вона пролежала в нас мабуть 3 роки, а то й більше, на складі. Ми дуже хвилювались через те, що гризуни могли пошкодити її, що пошкодиться гума і всяке таке. То в принципі у нас проблем ніяких не було. Серце цього всього - вакуумний насос – дуже надійний. Ми не нарадуємось. Якщо раніше зі звичайними, чи там з молокопроводами виходили з ладу насоси. То цей вакуум працює і все. Питань нема. Якщо в молокопроводі велика відстань труб, й потрібно багато миючих засобів, то тут все компактно. Легше це все помити і знайти точки, де щось не так, чи не помито. Сервіс працює гарно, одразу, при іншому дилері, коли були поломки, неполадки, то люди приїжджали швидко.
DN: Зі зміною дилера якість сервісу не змінилась?
ОФ: Ні. Цей дилер навіть поряд знаходиться, ще ближче, тому тут питань взагалі не буде, я думаю.
DN: Доїльна зала якого типу у Вас встановлена?
ОФ: EuroClass, на 20 доїльних місць, з програмою управління і з електронним вимірюванням кількості молока. “Ялинка” 2 по 10.
DN: А чому ви зупинились саме на “ялинці”?
ОФ: Коли ми вирішили перейти на доїльну залу, це було в доволі скрутні часи, й це була найбільш економічна зала. Коли її встановлювали, то була необхідність в залі на 500 голів, щоб можна було подоїти і розмістити її між двома корівниками, в доволі вузькому місці. “Ялинка” має найбільш компактний розмір, тому що ні карусель, ні паралель туди не стануть через свою ширину. Вона оснащена електронікою, як і більшість, доїльних зал. Тож свою функцію вона виконує, і є проблема навантажити її. Бо вона може доїти 500-600 голів протягом 5 годин 3 рази на добу.
ЛМ: Тож ми йдемо зараз до того, щоб наростити поголів’я, завантажити доїльну залу, налагодити позмінну роботу, щоб вона працювала, а не стояла. Створити кращі, більш комфортніші умови і для роботи і для корів. Наш зоотехнік йде просто семимильними кроками. В один рік запустили доїльну залу, новий корівник на 200 голів, на наступний рік ще один корівник. А тепер потрібно дивитися, куди далі розбудовуватись.
DN: Можете більш детально розказати як працює позмінна робота? Скільки всього працівників? Скільки доярок? Яка продуктивність доїльного залу, кратність доїння?
ОФ: У нас в доїльній залі працюють позмінно 4 доярки і 1 підгонщик. На зміні 3 людини, не враховуючи завідуючого. Вони працюють позмінно: 2 дні працюють, 2 дні вдома. В нас дворазове доїння вранці і ввечері. Минулого року ми спробували 3 рази доїти, але порахували, що все стадо недоцільно доїти, а так як поголів’я мале, то економічно це було не дуже вигідно. Якщо ми наростимо поголів’я, чи сконцентруємо його на одній фермі, і, ймовірно, перейдемо на триразове доїння. В нас навіть бував такий випадок, коли 2 доярки доїли все стадо. Це великий плюс доїльної зали, що все просто. Тут сама техніка автоматично все робить, знімає прилад і робить облік. Коли ми тільки запустили доїльну залу, то спочатку все доїння проводилось в ручному режимі, ми привчали стадо до доїльної зали в виключеному режимі. Доярки “витягували” все, що тільки можна, я консультувався зі спеціалістами, цього непотрібно робити. Тож ми перейшли повністю на автоматичний режим. І якщо порівнювати доїльний зал з молокопроводом, то надій на корову можливо й трохи менший, але здоров’я корів значно краще. В доїльній залі стоїть норма, яка не дозволяє видоювати все молоко 200-300 грамів, яка не дозволяє нашкодити здоров’ю корови. Ця ферма - класична реконструкція. Всі існуючі будівлі було реконструйовано, визначено рядність, об’єднано між собою галереями, а єдине нове приміщення - це доїльна зала.
DN: З якими переробниками ви співпрацюєте?
ЛМ: Ми працюємо з декількома переробниками: “Milkiland” і “Яготинський завод”. Орієнтовані на великих виробників. Поки що претензій до нашого молока не було. Один час ми думали піти з Менського сиру, але почалась катастрофа. В нашого молока є саме такі смакові властивості, які підходять для сироваріння.
DN: На вашу думку, яка найоптимальніша підтримка від держави може бути для тваринників?
ЛМ: Оптимальна підтримка від держави для тваринників: компенсацію при покупці молочного стада. Щоб купуючи його, маючи бажання розвивати напрям, я могла отримати 80-50-30% від вартості. ПДВ? Податковий кодекс з 1 січня просто вбив все. Ми - молочний напрямок, кожен день здаємо молоко, кожного дня реалізуємо і за кожен раз - це ПДВ. Щоразу йди і плати, а за що платити? За те, що я розвиваю молочне скотарство? Поверніть мені відсотки за кредити на купівлю доїльної зали. Дайте пільги, дайте компенсацію, дайте можливість керувати коштами. Запустіть хоча б ті програми, які вже є, наповніть їх грошима. Це вже буде допомога.
DN: Які у Вас плани на майбутнє?
ЛМ: В планах у нас... Розумію, що ми агрохолдингом не станемо, бо земля вже довкола має власників, проте у нас є плани: збираємось розвивати тут переробку. У нас є що переробляти, є рослинництво, тваринництво. В нас є молоко і м’ясо. В планах на сьогодні, не зовсім реально, бо ми ще тільки на початку шляху, але: на старті збільшення поголів’я, надою, зміни раціону годівлі тварин. Визначились з напрямком: займатимемось розвитком молока й молочного скотарства. У нас порода молочного напрямку. Займаємось заплідненням тієї породи, яку будемо використовувати в молочному напрямку. Прийшли до висновку, що відгодівля на сьогодні, це не так рентабельно, але ж бичків нікуди не дінеш, тому вони в нас як побічний продукт, й ми плануємо зробити дослідні групи: поставити бичків і відгодовувати їх “з’їдами”, тобто тим, що не з’їло основне стадо. Бички підростатимуть, набиратимуть вагу, й відповідно дохід і витрати на бичка будуть такі, що це вийде в норму. В майбутньому в планах зробити реконструкцію. Хочемо відділити “хлопчиків” окремо, “дівчаток” окремо, на більш, так би мовити, сучасному рівні. Маємо багато планів з розвитку стада, приросту земель і налагодження переробки. Здорові амбіції і ми до цього йдемо. Вже зараз дуже багато зробили для того, аби отримувати молоко екстра-класу. У нас є доїльний зал, який дозволяє це зробити, а в минулому році побудували молокопровід. Фактично, ми вже за крок до екстра. Тому ми потихеньку в життя вводимо наші бажання. Поки що важко виходить.
